№8(31)(2014)

Відповідно до ст. 3 Конституції України:
«Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Ст. 68 Конституції України передбачає:
«Кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію».

Найчастіше ділову репутацію визначають як сукупність підтвердженої ін­фор­мації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону. В час активного розвитку бізнесу та ринкової конкуренції ділова репутація є важливим елементом суб’єкта господарювання, яка набувається ним роками та охороняється законом і, відповідно, судом. 

Право на недоторканість ділової репутації належить як фізичній, так і юридичній особам. Найчастіше позов­ні заяви про захист ділової репутації стосуються засобів масової інформації, які публікують неперевірену інформацію або цілеспрямовано відображають її зовсім по-іншому. Непоодинокі випадки замовлення «інформаційного бруду» на певну особу, як правило політика, бізнесмена, державного діяча та осіб, котрим публікація може завдати непоправної шкоди, в першу чергу діловій репутації і, як наслідок, може призвести до зниження престижу, іміджу та фінансових збитків. У народі таку тактику називають «інформаційною війною».

У зв’язку із зазначеним пропоную розглянути ділову репутацію як об’єкт захисту та визначити алгоритм дій для реалізації права на захист. Ділова репутація є особистим немайновим благом, яке охороняється цивільним законодавством, а саме ч. 1 ст. 201 Цивільного кодексу України.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов’язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб – підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їхньої підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Однак одночасно із законодавчим закріпленням вказаних вище прав та правом на судовий захист є проблеми захисту честі, гідності й ділової репутації особи. Результативність судового розгляду залежатиме в першу чергу від якості проведених підготовчих дій.

Так, слід пам’ятати про наявність так званого юридичного складу правопорушення – підстави для задоволення позову.

Юридичний склад правопорушення утворює сукупність таких обставин:

• поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи будь-яким способом;
• поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;
• поширення недостовірної інформації;
• поширення інформації, що порушує особисті немайнові права або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Наявність юридичного складу правопорушення можуть встановити такі експертні дослідження, як:

• психолого-лінгвістичне, яке підтвердить факт, що інформація є дійсно негативною, стосується саме особи позивача та викладена у формі тверджень;
• телекомунікаційне, яке за результатами досліджень телекомунікаційних систем та засобів підтвердить той факт, що негативна інформація станом на день проведення дослідження дійсно знаходиться в мережі Інтернет за певною адресою та була у вільному доступі;
• психологічне, яке визначить глибину душевних страждань та вартісний показник до відшкодування завданої моральної шкоди.

Вибір дослідження залежить від того, яким способом та в якій формі було поширено інформацію. Не менш важливим кроком при здійсненні підготовчих дій є визначення власника веб-сайту (якщо інформацію було поширено в мережі Інтернет). Належним відповідачем буде автор матеріалу (статті) та власник веб-сайту, особи яких ви повинні встановити та вказати в позовній заяві. Визначити власника веб-сайту допоможе адміністратор системи реєстрації та обліку доменних назв і адрес. Якщо інформацію було опубліковано в друкованому засобі масової інформації, то відомості про власника ЗМІ наявні у державній реєстраційній службі України.

Відповідно до цивільного законодавства, кожна особа має право:

• на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання;
• на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;
• має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканність ділової репутації, належить позивачеві, який може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права.

Загальний спосіб захисту регламентований ст. 16 Цивільного кодексу України у вигляді:

• визнання права;
• припинення дії, яка порушує право;
• відновлення становища, яке існувало до порушення, тощо.

До спеціальних способів захисту належать спростування недостовірної інформації, право на відповідь, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права, тощо.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі рішення, включаючи публікацію його тексту.

За загальним правилом, інформація, що ганьбить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення. При спростуванні інформації по радіо чи телебаченню у вимогах можна зазначити, щоб резолютивна частина рішення була зачитана диктором у тій самій передачі або циклі передач і в той самий час – не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили. Редагувати органом масової інформації текст судового рішення або коментувати його не допускається. У такому самому порядку здійснюється оприлюднення відповіді особи, права якої порушено.

Способами захисту ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути вимоги про відшкодування збитків та/або моральної шкоди, заподіяної таким порушенням як фізичній, так і юридичній особі. Загальні вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Підсумовуючи, слід зазначити, що при здійсненні підготовчих дій не варто забувати про відповідність позовної заяви вимогам щодо форми та змісту (ст. 119 ЦПК України), а саме:

• відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника);
• яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена;
• інші обставини, котрі мають юридичне значення;
• посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин;
• зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право.