Приобрети журнал - получи консультацию экспертов
№12(71)(2017)
Сучасний світ перебуває в ситуації протиборства двох взаємопов’язаних тенденцій: з одного боку – гостра політико-економічна та цивілізаційна криза, з іншого – енергетична. Від їх взаємодії залежить майбутнє і нашої держави. Але якщо в процесі глобалізації спостерігалося зменшення суверенітету держави та зростання ролі транснаціональних корпорацій, то на початку XXI століття відбувається підвищення суб’єктності територіальних громад, які консолідуються як мережеве громадянське суспільство в рамках європейського інноваційного партнерства «розумних міст» та «розумних спільнот» – SC & C (Smart Cities & Smart Communities).
Високі ціни на енергоносії на початку століття призвели до зростання конкуренції між традиційними та нетрадиційними джерелами вуглеводнів, а також інтенсифікували процеси енергозбереження, обмежуючи тим самим темпи зростання світового енергоспоживання. Головною закономірністю фундаментальних процесів отримання, перетворення та акумулювання електричної енергії є закон її збереження, спрямований на задоволення потреб споживачів у отриманні якісної енергії. Еволюція паливного балансу, цифровізація активів, технологічний прогрес, правила торгівлі є тими аспектами, що суттєво впливають на переформатування географічної структури енергетичних ринків, яка вимагає нового рівня кооперації всіх учасників ринку адміністративно-територіальних утворень, нової моделі фінансування, в основі якої лежить цифрова інфраструктура, яка дозволяє транспортувати цю нову економічну сутність.
Енергетичні субсидії, як відомо, негативно впливають на економіку та навколишнє середовище, що додатково посилює існуючу нерівність доходів населення. За експертними даними, викладеними у документі МВФ «Реформи в галузі енергетичного сектору – уроки та наслідки», «20 % найбагатших домогосподарств отримують субсидій у шість разів більше, ніж найбідніші 20 % населення». Врівноваження цього процесу є ключовим компонентом будь-якої стратегії реформування в енергетиці. Субсидії насамперед відображають недоцільність внутрішньої (а не глобальної) перспективи, тому навіть одностороння цінова реформа є у власних інтересах кожної країни, оскільки потенційний податковий та екологічний вплив реформи енергетичних субсидій є значним. У звіті МВФ зазначається, що Україна серед інших країн виділяє найбільший відсоток ВВП на енергетичні субсидії – від 11 % до 13 % на підтримування низької, не ринкової оплати громадянам за електроенергію. Водночас згідно з оцінками МВФ припинення субсидіювання дасть можливість запровадити оподаткування викидів парникових газів та знизити їх на 13 %.
Американська компанія Frost & Sullivan, яка спеціа-лізується на дослідженнях стратегії росту та аналізі ринків, визначила головні тенденції розвитку світової енергетики до 2020 року, однією з яких є лібералізація ринку, яка обмежує діяльність великих енергетичних монополістів та призводить до зростання децентралізованих генеруючих підприємств і сприяє створенню регіональних операційних центрів в адміністративно-територіальних утвореннях. Світовий досвід лібералізації підтверджує необхідність активної участі держави в процесах лібералізації ринку електроенергії незалежно від моделі їх здійснення.
Саме електроенергетика в контексті формування нової світової архітектурної моделі цифрової економіки виступає фундаментом життєдіяльності SC & C, яка здатна протистояти глобальним соціальним, екологічним та технологічним викликам, а доступ до електроенергії стає визначальною умовою інвестиційного розвитку та підвищення якості життя адміністративно-територіальних утворень на основі принципово нових сутностей: роботи з великими даними, так званими розподіленими реєстрами (блокчейн), віртуальної та доповненої реальності, штучного інтелекту, квантових технологій, пірингової платіжної системи (біткоїн) та однойменних електронних грошей тощо.
Геополітична децентралізація неминуче призведе до зміни державного ландшафту з єдиним економічним ринком цифрових споживачів, поглиблення публічно-приватного партнерства з превалюванням фінансування територіальних громад, яке отримало назву «краудфандинг» (Crowdfunding). Вже нині новий закон США – JOBS Act (Jumpstart Our Business Startups Act) – дозволяє стартап-компаніям отримувати до $1 млн методом краудфандингу. З’являються електронні гроші, які регіонально об’єднані (біткоїн, енерджікоїн, класичний ефір та інші). Якщо подивитися, наприклад, на історію зміни програмного коду мережі – хард-форк (Hard Fork) для платформи Ethereum, що слугує для створення практично будь-яких децентралізованих онлайн-сервісів на базі технології блокчейну (Dapps), то Ethereum Classic виступає електронною одиницею, яку нині активно впроваджують і якою здійснюють торгові операції такі компанії, як Microsoft, IBM, Acronis, «Сбербанк», банківський консорціум R3, нові стартапи тощо.
Валютою прийнято вважати так званий класичний ефір – ETC (Classic Ether), який може передаватися від одного учасника мережі іншому й використовується для оплати розрахунків, вироблених публічними вузлами мережі, а також надавати можливість створювати власні цифрові активи (токени). Hard Fork створений саме для впровадження змін в монетарній політиці та забезпечення раціонального розподілу оплати ресурсномістких обчислень з необмеженою емісією.
Цифровий обмін токенами вже нині здійснюється на таких світових біржах, як Bitfinex, Poloniex, Kraken, Shapeshift, Changelly, CHBTC, Bitsquare, Bittrex, BitMEX, BTER, Yobit, CoinExchange, LiteBit, Btc Markets та інших. Про наміри тестування та запровадження міжнародної розрахунково-платіжної цифрової одиниці, яка дозволить позбавити світ від валютних воєн, спекуляцій, уникнути перекосів в торгових відносинах, а також знизити волатильність на ринках, свідчить міжнародний досвід таких країн, як США, Японія, Китай, Казахстан.
Оцифрування та швидкий розвиток інтернет-розрахунків дозволяють промисловості, підприємствам та домашнім господарствам створювати та зберігати електроенергію, а також управляти попитом. Метафорою, яка найбільш притаманна для опису такої інтелектуальної структури, є «інтернет-енергія»: екосистема виробників та споживачів енергії, що інтегруються в загальну інфраструктуру та обмінюються енергією. І якщо середньострокові цілі полягають у зниженні споживання електроенергії в енергосистемі в пікові години або при аварійних ситуаціях, що дозволяє не завантажувати в цей період додаткову генерацію, як правило, дорожчу і менш ефективну, то оперативною метою на сьогоднішній день є створення енергопостачальних балансую-чих організацій – операторів систем розподілу, які є абсолютно новою організаційно-правовою формою, передбаченою Законом України «Про ринок електричної енергії України» від 13.04.2017 р. № 2019-VIII. Це у свою чергу дозволить інвесторам створювати компактні енергетичні центри (інноваційні підприємства) для груп споживачів, зосереджених в промислових парках, розвинених адміністративно-територіальних утвореннях, містах, об’єднаних територіальних громадах.
Бізнес-модель такої мережевої компанії спрямована на розширення участі споживачів у організації роботи дерегульованого ринку електроенергії та забезпечення показників надійності, якості, доступності, втрат, за яких якість електроенергії повинна відповідати собівартості товару на основі впровадження інтелектуальних технологій, найбільш вагомими з яких виступають технології управління попитом на електроенергію – DR (Demand Response). DR передбачає зниження рівня енергоспоживання кінцевими споживачами за появи певних економічних сигналів ринку електроенергії, коли споживачі добровільно змінюють графік енергоспоживання за результатами ринку «на добу наперед» без додаткових вказівок від системного оператора з отриманням винагороди за здійснення такого зниження рівня споживання. DR не лише дозволяє зменшити витрати споживачів на електроенергію, а й сприяє її здешевленню на оптовому ринку, підвищенню надійності енергосистеми, зниженню потреби в додаткових генерувальних потужностях і, відповідно, скороченню рівня викидів двоокису вуглецю. Таким чином, споживачі стають складовою бізнес-моделі партнерства для спільного вирішення проблем фінансування інвестиційного розвитку SC & C.
За визначенням американського футуролога Ельвіна Тофлера, споживач за цих умов виконує функції як виробника, так і споживача (producer + consumer), внаслідок чого інтернет-енергія стає основним простором просюмеризму для синхронізації процесів як на регіональному, так і міжнародному рівні, оскільки постачання електроенергії з різних джерел, у тому числі поновлюваних джерел енергії – RES (Renewable Energy Sources), сприяє досягненню сталого розвитку, захисту навколишнього середовища, зменшенню викидів парникових газів. Відбувається переосмислення існуючої моделі лінійної економіки та перетворення її на циркулярну економіку (Circular Economy), в основу якої закладено перехід до так званої моделі 3R: зменшувати (reduce), повторно використовувати (reuse) та переробляти (recycle), спрямованої на використання RES та зведення до мінімуму шкідливих відходів. За даними Світового економічного форуму, економічний ефект від переходу на циркулярну модель економіки оцінюється тільки за рахунок економії ресурсів в $1 трлн. Окрім того, RES, такі як енергія сонця, вітру, тепла землі, енергія морів, океанів, річок, біомаси, суттєво впливають на конкурентоспроможність енергетичного ринку й вимагають дотримання енергетичних стандартів та автоматизації механізмів ціноутворення.
Нині у міжнародних інституціях утвердилася думка про те, що та країна, яка перша відмовиться від використання вуглеводневої сировини і навчиться використовувати альтернативну енергію, стане енергетичним гегемоном і буде встановлювати ціни на енергетичні ресурси. Більшість країн активно включилися в змагання з розробки альтернативних поновлюваних джерел енергії (ПДЕ). За прогнозом Світового енергетичного конгресу в 2020 році частка альтернативної енергетики складе 5,8 % загальнопланетарного енергоспоживання. Європейські країни також активно впроваджують альтернативну енергетику, однак в Німеччині та Данії, які встановили у себе максимальну кількість вітряків й сонячних батарей, в 2015 році були найвищі ціни на електроенергію – 29,5 євроцента і 30,4 євроцента за кВт-годину, що лягло тягарем на плечі європейських платників податків.
Однак з історії відомо, що академік П. Л. Капиця скептично ставився до можливостей альтернативної енергетики з точки зору їх фізичного характеру, оскільки альтернативні джерела енергії не досягають щільності енергії та потужності, які забезпечуються викопним паливом або ж атомною енергетикою. Нині ж йдеться про амбітну протекціоністську програму «2020» з ПДЕ, яку прийняв Євросоюз і згідно з якою до 2020 року 20 % електроенергії в країнах ЄС має вироблятися з поновлюваних джерел енергії, та усунення будь-якої конкуренції з боку теплової або атомної енергетики, яка піддається додатковому податковому пресу (збори за викиди вуглекислого газу), а то й прямій забороні (як атомна енергетика в Німеччині). ЄС створив єдиний інтегрований енергетичний ринок, на якому створюються основні принципи, правила реалізації спільних проблем та правила щодо вирішення транскордонних аспектів, що узгоджуються в прийнятих ЄК рекомендаціях про державну допомогу з навколишнього середовища та енергетики – EEAG (Energy State Aid Guidelines).
В оновленому європейському енергетичному пакеті Clean Energy for All Europeans заплановані суттєве зміщення акцентів з невідновних паливно-енергетичних ресурсів (вугілля, газу, мазуту) до чистих ПДЕ (вода, сонце, вітер, біомаса), збільшення державних інтервенцій на ринках електроенергії для забезпечення постачання та зміни, що відбуваються на технологічній стороні. Окрім того, пакет енергетичної безпеки (Clean Energy Package) декларує зміни в континентальній європейській енергосистемі, відкриваючи нові можливості синхронізації та інтеграції в європейську енергосистему й для України на найближчі 10–15 років.
Загалом йдеться про цілеспрямоване впровадження в Україні європейської моделі енергетичної системи майбутнього, яка передбачає істотні внутрішні перетворення згідно з прийнятими міжнародними стандартами та забезпечення переходу до більш високого рівня міжнародної кооперації. Така модель передбачає принципово нові тенденції створення наддержавних угрупувань в енергетичному секторі, що вияв-ляється в реалізації стратегічних проектів – системних функціональних утворень з цілями, завданнями та екстраполяцією результатів у майбутнє, що виходять за межі національних держав і діють на основі спільних інтересів.
Таким системним утворенням в спільноті є Європейська технологічна та інноваційна платформа розумних мереж для енергетичного переходу – ETIP SNET (European Technology and Innovation Platform Smart Networks for Energy Transition), яка використовує: інтернет-ресурси – Grid-Innovation GridInnovation-on-line в рамках проекту GRID + (EC FP7) в межах (EC H2020) GRID + STORAGE, спрямовані на полегшення потоків знань та обміну між новими, поточними та завершеними дослідженнями та інноваційними проектами, що сприяють реалізації Плану ETIP SNET; дорожньої карти НДДКР (ETIP SNET RD & I) та планів їх впровадження. З цією метою було створено робочі групи для забезпечення надійної, ефективної та економічної системи: «розумної мережі» (WG1), технологій зберігання та секторних інтерфейсів (WG2), гнучкої генерації (WG3), цифровізації енергетичної системи й участі споживачів (WG4) та впровадження інновацій у діловому середовищі (WG5), які формують план імплементації для енергетичного переходу.
У цьому контексті пошуки Україною свого місця у проекті Smart Networks набувають нового сенсу з урахуванням теперішніх ознак політичного та безпекового середовища й реалізації нового формату відносин у Платформі спільноти знань – ERA-Net Smart Grids Plus – Еxpera, що створена за ініціативою 21 європейської країни з представників галузевих, політичних, дослідницьких та інших установ для підтримання розробки новітніх технологій, ринкових конструкцій та адаптації споживачів, необхідних для створення електричної енергії, що об’єднує ПДЕ та забезпечує гнучкі споживчі й виробничі технології і включає ініціативи у сфері інтелектуальних мереж. Завдяки цьому встановлюється прямий зв’язок між ініціативами НДДКР, експертами та керівниками мереж Smart Networks з делегуванням повноважень на наднаціональний рівень таким міжнародним функціональним структурам, які у сукупності відіграють роль інтеграційного центру.
Так, за результатами моніторингу стану справ у 2016 році генеральним директоратом з питань енергетики ЄС – EC-DG ENER (Directorate-General for Energy), діяльність якого зосереджується на створенні конкурентного внутрішнього ринку енергоносіїв для зниження цін, розвитку поновлюваних джерел енергії, зменшення енергетичної залежності та зменшення споживання енергії, представлено:
Ці документи слугують інструментами планування та координації зусиль з метою створення та підтримки ефективної, надійної та безпечної європейської енергетичної системи. У контексті зазначеного Україна має довести свою спроможність входження до європейського енергетичного ринку для реалізації її стратегічних цілей за принципом spillover (єдиного потоку), згідно з яким інтеграція одного елемента енергетичної системи неодмінно призводить до необхідності інтеграції іншого. Як свідчать американські інвестори, Україна має потенціал стати енергетичним центром європейського континенту.
З огляду на сучасні світові тенденції та поглиблення економічної поляризації Україна мусить сформувати і впровадити таку економічну модель територіального розвитку, реалізація якої дозволить їй органічно інтегруватися в новий глобально-цивілізаційний світогосподарський порядок. Задекларований світовою спільнотою екосистемний розвиток полягає у просуванні спільного (інклюзивного) зростання країн та стабілізаційного розвитку суспільства. Саме тому сучасна енергетична інфраструктура має вирішальне значення для інтегрування енергетичного ринку України в європейський ринок з метою реалізації енергетичних та кліматичних цілей.
У рамках енергетичної стратегії транс’європейських мереж – TEN-E (Trans-European Networks for Energy Strategy) ЄС розпочав фінансування нових проектів енергетичної інфраструктури в Європі та в країнах, що розвиваються і представляють спільний інтерес – PCIs (Projects of Common Interest). З метою підвищення якості електроенергії, транспортування та цифрової інфраструктури кожні два роки ЄС розглядає список проектів PCIs, які вносять значний вклад в реалізацію стратегічних об’єктів енергетичної інфраструктури, як це визначено в стратегії TEN-E, для з’єднання країн, які в цей час ізольовані від європейських енергетичних ринків, зміцнення існуючих транскордонних взаємозв’язків та інтеграції поновлюваних джерел енергії. Фінансове забезпечення підключення європейських об’єктів – CEF (Connecting Europe Facility) в енергетиці на 2014–2020 роки заплановано в сумі €5,35 млрд за PCIs. Так, в травні 2017 року підписано угоду з виділенням фінансування ЄС на суму €40 млн щодо Smart Grid підключення європейських об’єктів CEF між електромережами Словенії та Хорватії з використанням поновлюваних джерел енергії. Проект виділений Всесвітньою енергетичною радою як «технологічно розвинений проект інтелектуальної мережі» в рамках індексу світової енергетичної трилеми – WETI (World Energy Trilemma Index). Європейський інвестиційний банк – EIB – підписав договір з італійським системним оператором «Терна» про виділення кредиту в сумі €130 млн терміном на 22 роки для PCIs нового транскордонного з’єднання італійсько-французького мережевого зв’язку між Італією та Францією.
Європейською комісією з метою визначення пріоритетних напрямів створені групи високого рівня стосовно реалізації Плану дій в Центрально-Східній Європі щодо енергетичних мереж за такими напрямами, як електрика, газ та нафта. В інших країнах також запроваджується аналогічна практика. Так, в травні 2017 року в РФ укладено угоду між АТ «Національний інжиніринговий центр енергетики» та державною корпорацією «Росатом» про науково-технічне співробітництво в сфері розвитку нових бізнес-проектів, розробки та впровадження перспективних технічних рішень у галузі нових технологій та реалізації національного проекту «Інтелектуальна енергетична система Росії», а також розроблено план заходів (дорожню карту) стосовно зміни техніко-економічного підґрунтя майбутнього функціонування електроенергетичної галузі та адаптації системи й механізмів регулювання ринків електричної енергії та потужності, супутніх послуг, пов’язаних з впровадженням та використанням нових, у тому числі інтелектуальних, технологій, що включають розвиток розподіленої генерації та мікромереж й механізмів їх включення в енергосистему.
Таким чином, країни, що розвиваються, формують довгострокові фінансові ринки та залучають інституційних інвесторів (інвестиційні фонди, страхові компанії, пенсійні фонди), оскільки інвестиції в енергетичну інфраструктуру мають значні переваги. Як свідчать дослідження фінансових інституцій, зі зростанням населення, урбанізації тощо світовий попит на інвестиції в інфраструктуру зростатиме експоненціально до $9 трлн до 2030 року. За експертними оцінками аналітиків, 10 % збільшення фінансування на розвиток інфраструктури сприяє збільшенню приблизно на 1 % економічного зростання в довгостроковій перспективі.
Так, наприклад, в 2010 році в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку – OECD (Organisation for Economic Co-operation and Development), більшість з яких є країнами з високим доходом громадян, відбулося значне зростання активів під управлінням інституційних інвесторів, яке досягло $71 трлн, з них понад $20 трлн активів перебуває під управлінням пенсійних фондів. Інвестиції в інфраструктуру здійснюються через ринок облігацій та ринкові інвестиційні фонди, які мають визнані кредитні рейтинги (наприклад: AAA, AA тощо). Гарантії третьої сторони вбудовуються як додаткові кредити, якщо присутній державний сектор або існує регуляторний ризик, який може вплинути на передбачуваний рівень прибутковості проектів. Так, наприклад, інвестування в інфраструктурні облігації державного пенсійного фонду Південної Кореї, який посідає третє місце у світі після Японії та Норвегії, перевищило позначку в $362,65 млрд і отримано $27,5 млрд прибутку.
На думку багатьох аналітиків, на теперішньому етапі розвитку в Україні відсутнє цільове бачення майбутнього інтелектуальної енергетики, не позначена чітка позиція держави за програмою і механізмами її реалізації. Однак досвід зарубіжних країн засвідчує, що розвиток цього напряму здійснюється саме на підставі національного стратегічного документа. Таким чином, платформа спільного зростання розглядається як система відносин між споживачем (громадянином), який гарантовано отримує якісну послугу за фіксованою ціною, тим, хто пропонує цю послугу і гарантовано отримує за неї відповідну оплату, і державою, і суспільством, які отримують відповідні податкові та соціальні відрахування.
Однак на нинішньому етапі суспільного розвитку комплексного підходу для дослідження адекватного прогнозування розвитку енергетики недостатньо при існуючій тенденції розмивання кордонів між фізичними, цифровими та біологічними сферами й розвитку глобальних промислових мереж, ключовими драйверами яких є хмарні технології. Вихід полягає в сегментації та структуризації завдань, наприклад в усталенні певної їх ієрархії відповідно до ієрархії самих енергетичних систем, де кожен об’єкт розглядається як частина (підсистема) однієї або декількох систем більш високого ієрархічного рівня (а вся енергетична система – як підсистема економіки та навколишнього природного середовища) і має складні горизонтальні та вертикальні зв’язки. Саме тому стрижнем теорії і практики енергетичних інновацій слугує уявлення про те, що це інтерактивний процес, в якому всі інституції (в тому числі територіальні громади) повинні взаємодіяти, спрямовуючи інноваційну систему до рівноваги.
Однак саме цей чинник та вибір концептуальної моделі інноваційного розвитку у сфері енергозбереження є на сьогоднішній день стримуючим в розвитку інновацій в Україні для проведення ефективної цілеспрямованої енергозберігаючої політики регулювання процесів видобування, переробки, транспортування, зберігання, виробництва, розподілу та використання паливно-енергетичних ресурсів, а також організації та координації дій з розробки та прийняття державних цільових, регіональних та місцевих програм, де суб’єктами правового регулювання мали б виступати як юридичні, так і фізичні особи.
Нині в Україні є нагальна потреба у визначенні стратегічних напрямів досліджень та інноваційних технологій, які здатні принести найбільші соціально-економічні блага та оцінити довгострокові перспективи науки, технологій, економіки і суспільства у формуванні нової моделі діяльності, послуг та ринків в електроенергетиці із запровадженням міжнародної практики впровадження інструментів «Форсайту» – RF (Rapid Foresight) щодо формування пріоритетів на основі мобілізації великої кількості учасників для досягнення якісно нових результатів форсайт-проектів в енергетиці та дорожніх карт, які є одними з найважливіших інструментів інноваційної економіки. Така ініціатива дає ще більше можливостей для втілення в життя нових ідей і розробок.
Головне
