№2(13)(2013)

Після низки корпоративних скандалів у США, пов'язаних з порушеннями в управлінні корпораціями і складанні фінансової звітності в компаніях Enron, Tyco International, Adelphia, Peregrine Systems і World-Com, які призвели до багатомільйонних збитків інвесторів цих корпорацій, в 2002 році був прийнятий Закон Сарбейнса- Окслі. Цей закон є наймасштабнішим в Америці законодавчим актом про цінні папери, прийнятим після закону про фондові біржі у 1934 році. Закон змінив порядок надання звітності компаніями - емітентами цінних паперів, були введені нові вимоги до компаній стосовно значно більш широкого обсягу інформації, що розкривається у фінансовій звітності. В цілому законодавчий акт охопив питання корпоративного управління, оцінки системи внутрішнього контролю, складання фінансової звітності та аудиторської незалежності.

Дія Закону Сарбейнса-Окслі поширилися не тільки на американські компанії, але і на всі підприємства (засновані як у Сполучених Штатах, так і в будь-який іншій країні), цінні папери яких зареєстровані в Комісії США з цінних паперів і бірж (SЕС). При цьому вимоги закону не зачіпали фірми - сімейні компанії, а також підприємства, чиї цінні папери не мали лістингу на фондових біржах США.

Відповідно до Закону Сарбейнса-Окслі, в кожній публічній компанії має бути створений комітет з аудиту, члени якого є незалежними і входять до складу директорів. Для забезпечення незалежності члени комітету з аудиту не можуть приймати від компанії винагороду за консультації, а також мати будь-які взаємовідносини з компанією-емітентом або її дочірніми підприємствами, за винятком виконання функцій членів ради директорів. Якщо комітет з аудиту не формується, то в його якості може розглядатися рада директорів в повному складі, і в цьому випадку також вимагається дотримання принципу незалежності кожним його членом. У складі комітету з аудиту повинен бути як мінімум один фінансовий експерт зі знаннями загальноприйнятих норм бухгалтерського обліку (GAAP) та фінансової звітності, а також з досвідом аудиту фінансової звітності. В обов’язки комітету з аудиту входить призначення, контроль, оплата послуг внутрішніх аудиторів, які безпосередньо підзвітні комітету, а також затвердження всіх аудиторських та інших послуг, що надаються компанії зовнішніми аудиторами.

Фінансова звітність, що подається до Комісії США з цінних паперів і бірж, повинна бути підписана керівником компанії та фінансовим директором. До звітів емітентів додається підтвердження, завірене також керівником та фінансовим директором, що інформація в фінзвіті у всіх істотних аспектах забезпечує достовірне подання фінансового стану і результатів діяльності. У разі проведення перевипуску фінансової звітності у зв'язку з недотриманням вимог до її складання, керівник компанії і фінансовий директор позбавляються преміальних і заохочувальних виплат, а також доходу від продажу цінних паперів своєї компанії, що знаходяться в їх власності, які отримані впродовж 12 місяців після опублікування фінансової звітності, що містить неточні дані.

Закон Сарбейнса-Окслі також забороняє компаніям-емітентам надавати позики керівному персоналу, окрім тих, які пропонуються на ринкових умовах і надаються на відкритому ринку.

У річну звітність компаній включається звіт про систему внутрішнього контролю, що містить оцінку ефективності процедур внутрішнього контролю, а також заява керівництва про відповідальність за створення та забезпечення працездатності системи внутрішнього контролю.

Вимоги до аудиторів

Положення Закону Сарбейнса-Окслі та нормативних актів SЕС щодо аудиторських компаній спрямовані на забезпечення незалежності зовнішніх аудиторів від компаній, фінансову звітність яких вони перевіряють, й усунення можливих конфліктів інтересів. Для цього в закон було внесено низку поправок, які забороняють аудиторським фірмам, які здійснюють підтвердження фінансової звітності компаній-емітентів, надавати цим підприємствам послуги з ведення бухобліку та підготовці фінансової звітності, фінансового консалтингу, розробки та впровадження фінансових інформаційних систем, послуги з впровадження системи внутрішнього аудиту, управлінські, кадрові, брокерські, юридичні та інші послуги, що не мають безпосереднього відношення до аудиту.

У зв'язку з даною вимогою деякі аудиторські компанії вивели зі свого складу підрозділи з надання послуг, які не є аудиторськими.

Аудитор зобов'язаний протестувати систему внутрішнього контролю компанії-емітента, в ході якого встановити:

- наскільки докладно, точно і достовірно ведення обліку відображає операції і розпорядження активами емітента;

- надходження і витрачання коштів емітента відбувається виключно з санкції його керівництва;

- чи враховані операції належним чином відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку;

- чи є суттєві недоліки в системі внутрішнього контролю й істотні факти недотримання встановлених правил.

Отримані результати аудитор представляє в аудиторському висновку або у вигляді окремого документа, а всі робочі матеріали таких аудиторських перевірок повинні зберігатися в аудиторській компанії не менше семи років. Також аудиторські фірми, що здійснюють аудит компаній-емітентів, зобов'язані щорічно розкривати інформацію про винагороду, одержувану від таких клієнтів.

Для посилення контролю за діяльністю аудиторських компаній, розробки стандартів аудиту, контролю за незалежністю аудиту і проведення розслідувань законом був заснований піднаглядна SЕС Рада з нагляду за аудитом та бухгалтерським обліком публічних компаній (Public Company Accounting Oversight Board). У 2003 році SЕС встановила, що іноземні аудитори, перевіряючі звітність дочірніх компаній американських публічних компаній, впродовж року повинні пройти реєстрацію в Раді.

Положення Закону Сарбейнса-Окслі відносно аудиторських фірм розповсюджуються не тільки на аудиторів США, але і на міжнародні та національні аудиторські компанії: будь-яка аудиторська фірма підпадає під дію закону, якщо дає аудиторський висновок компанії, зареєстрованої в SЕС.

Аудиторський висновок або будь-які істотні послуги неаудиторського характеру іноземного аудитора можуть використовуватися зареєстрованою в SEC аудиторською фірмою у зв'язку з підготовкою аудиторського висновку чи його частини або окремих думок у складі аудиторського висновку. У цьому випадку вважається, що іноземна аудиторська фірма автоматично дає згоду на надання робочої документації з аудиту в розпорядження Ради або SEC у разі проведення ними будь-якого розслідування стосовно такого аудиторського висновку. При цьому на фірму поширюється юрисдикція судів США в частині примусового виконання будь-яких вимог про надання зазначеної робочої документації.

10 років потому

У липні 2012 року виповнилося 10 років з дня прийняття Закону Сарбейнса-Окслі, що стало приводом для обговорення його наслідків та оцінки того, чи вдалося домогтися цілей, поставлених при прийнятті законодавчого акта.

Закон Сарбейнса-Окслі змінив способи ведення бізнесу. Коли він був введений в дію в 2002 році, проекти майже кожної компанії, пов'язані з фінансами і бухгалтерським обліком, зазнали значних затримок. Причиною цього стала необхідність підготовки величезної кількості нових документів, а також впровадження IT-проектів, спрямованих на якнайшвидшу реалізацію Закону Сарбейнса-Окслі.

У 2004 році дослідження, проведене Міжнародною організацією фінансових директорів, встановило, що первісна вартість дотримання закону для найбільших фірм склала близько $4,6 млн. Прихильники законодавства стверджують, що закон був необхідний для запобігання фінансових потрясінь у зв'язку з банкрутствами компаній, які мали місце впродовж 2000-2002 років.

Але непомірні витрати на дотримання закону поставили під сумнів його переваги.

Негативним фактором впливу Закону Сарбейнса-Окслі можна назвати значне зростання витрат компаній на послуги аудиторів. З цієї точки зору найбільш спірним аспектом закону дослідники називають розділ 404.

Розділ 404 Закону Сарбейнса-Окслі вимагає, щоб при подачі звітів в SEC керівники компанії надавали підтвердження ефективності процедур внутрішнього контролю за підготовкою фінансової звітності. При цьому підрозділи, у завдання яких входить здійснення внутрішнього контролю, повинні включати до щорічного звіту компанії власну оцінку роботи керівництва відповідно до прийнятих стандартів. Даний розділ викликає найбільші труднощі в застосуванні, оскільки більшість акціонерних компаній не використовували детальну звітність для управління своїми фінансовими потоками. Обов'язком компаній є впровадження систем внутрішнього контролю, перевірка їх ефективності, оцінка їх вразливості.

При дотриманні розділу 404 компанії стикаються з труднощами браку кваліфікованого та досвідченого персоналу, неефективністю системи внутрішнього контролю, відсутністю надійної методології складання фінансової звітності, браком людських, технологічних і фінансових ресурсів. Все це спричинило необхідність залучення послуг сторонніх консультантів і аудиторів.

Необхідність проведення аудиту системи внутрішнього контролю компаній, як того вимагає розділ 404, призвела до підвищення вартості аудиту в середньому на 30%.

При проведенні досліджень впливу Закону Сарбейнса-Окслі на вартість акціонерного капіталу результати показали, що вартість власного капіталу досліджуваних компаній знизилася після набрання законом чинності. Однак, коли малі і великі фірми розглядаються окремо, встановлено, що зниження вартості капіталу характерно саме для малих фірм. Противники закону вважають, що витрати на його дотримання є занадто обтяжливими для цих малих підприємств, що заважає втілити в життя вигоду від застосування. Прихильники, навпаки, дотримуються думки, що закон підвищив ефективність малих фірм шляхом зниження загальної ризикованості їх діяльності та збільшення інформаційної прозорості.

Закон Сарбейнса-Окслі спричинив для безлічі компаній необхідність повністю змінити методи складання звітності. Ці трансформації не відбуваються без витрат, але переваги вже багаторазово переважують витрати. Багато компаній виграли від змін, стандарти звітності в цілому стали більш суворі, в період дії закону американська економіка змогла уникнути багатьох корпоративних криз. Але також було чимало компаній, які виявилися не в змозі виконати вимоги закону. Багато хто з них вже не є учасниками ринку або змушені були проводити розміщення своїх акцій за межами США.

На сьогодні, за підрахунками керівників корпорацій, витрати на внутрішній аудит поступово знижуються і становлять на 30-40% менше, ніж коли система внутрішнього фінансового аудиту була тільки впроваджена. Зниження витрат пов'язано з тим, що співробітниками компаній проводиться постійна робота зі збору та контролю фінансової інформації. Коли американські корпорації зіткнулися з необхідністю підлаштовуватися під вимоги нового закону, вони змушені були звертатися в консалтингові фірми і до зовнішніх аудиторів, щоб провести оцінку потоків збору фінансової інформації. На сьогодні всі необхідні процедури виявилися прописані і цілий ряд завдань внутрішнього аудиту компанії можуть вирішувати вже власними силами, що знижує витрати на послуги зовнішніх консультантів.

Стосовно дотримання норм розділу 404 компанії розділилися на дві категорії. Одні зосередилися на простому відповідно правилам, але це сприяло більш ефективній роботі за рахунок того, що поліпшення елементів управління призвело до більш точних даних, які, у свою чергу, сприяли прийняттю кращих рішень. Інші компанії пішли шляхом модернізації управління та процесів і в результаті отримали підвищення ефективності виробництва й економію коштів. У будь-якому випадку, для підприємств посилення внутрішнього контролю призвело до позитивних результатів.

В економічній періодиці існують різні і навіть протилежні думки про необхідність Закону Сарбейнса-Окслі: від високих оцінок закону як основного фактора стабільності світового фінансового ринку до повного заперечення в зв'язку з непомірними витратами ресурсів на його дотримання і неефективності при настанні світової фінансової кризи.

У цілому, незважаючи на труднощі і високі витрати первісного застосування вимог Закону Сарбейнса-Окслі, створення ефективної системи внутрішнього контролю підприємств, жорсткі вимоги до складання та аудиту фінансової звітності призвели до прозорості діяльності компаній для інвесторів і органів контролю і тим самим до підвищення стійкості фондового ринку. При цьому позитивним моментом стало значне зростання ролі внутрішнього аудиту в компаніях.