Приобрети журнал - получи консультацию экспертов
№10(2012)
Кінець 2012 року був ознаменований багатьма подіями. Багато хто ще на початку року говорив, що 2012 рік – рік змін у законодавстві, що нарешті буде прийнятий Кримінально-процесуальний кодекс України (далі – КПК), який задовольнить усі вимоги Європейського Союзу та наблизить нас ще на крок до правового світу Європи та європейського права. Адже було чимало сперечань з цього приводу, немало висувалося й нарікань, що в України досі діє стара система права з радянських часів, що ми як сучасна європейська держава повинні відходити від цього та в корені змінювати своє законодавство так, як це вже давно існує в старій, але, з огляду на законодавство, сучасній Європі.
Президентом України 14 травня 2012 року був підписаний новий Кримінальний процесуальний кодекс України, що набере чинності 20 листопада 2012 року. Всього до Кодексу було внесено 3700 поправок. Це був дуже важливий крок, адже, дійсно, стара редакція КПКУ вже давно була недосконалою, але для того щоб її змінити, знадобилось багато років тяжкої та наполегливої праці.
В пояснювальній записці до проекту Кримінального процесуального кодексу України було наголошено на великій необхідності прийняття даного нормативно-правового акта через:
Нарешті з’явилася надія на те, що новий КПК все ж таки має на меті вирішити основні проблеми, які мали місце у старому Кримінальному процесуальному кодексі від 28.12.1960 р., шляхом:
Порівняно із Кримінальним процесуальним кодексом старого зразка, у новій редакції КПК від 20.11.2012 р. було введено безліч цікавих нововведень.
Так, слідчий та прокурор позбавляються фактично права на подання доказів, бо кожна сторона в кримінальному провадженні матиме рівні можливості у збиранні та поданні доказів до суду. Запроваджується новий порядок, відповідно до якого суд може будувати свої висновки виключно на тих свідченнях, які він безпосередньо отримав від сторін кримінального провадження у судовому засіданні або які були надані слідчому судді у судовому засіданні під час досудового розслідування. Прокурор, даючи вказівки слідчим, буде здійснювати процесуальне керівництво розслідуванням і прийматиме або погоджуватиме ключові процесуальні рішення (повідомлення особі про підозру, звернення з клопотаннями до слідчого судді, складення обвинувального акта тощо). Також функцію представництва державного обвинувачення у суді по конкретній справі покладається саме на того прокурора, що здійснював нагляд за дотриманням законів органами, які проводили досудове розслідування.
Ще одним із яскравих нововведень є те, що стадії дізнання і досудового слідства об’єднуються в одну ланку – досудове розслідування. Дана стадія розпочинатиметься з моменту надходження інформації про вчинений злочин до правоохоронних органів.
Тепер, вже згідно з новим КПК, аби порушити кримінальну справу, немає необхідності в прийнятті формального акта, наприклад, постанови про порушення кримінальної справи. Оперативно-розшукова діяльність та слідство здійснюватимуться у рамках єдиного процесу розслідування, а всі процесуальні дії можуть бути розпочаті лише після початку кримінального провадження у справі.
Можна сказати, що в новий КПК впроваджується виключна компетенція такого суб’єкта, як слідчого судді. Виключно за його рішеннями здійснюються наступні дії:
Відповідно до нового КПК, також скасовується можливість відправлення справи на додаткове розслідування, що завжди призводило до непотрібного затягування справи на роки, встановлюється зменшення термінів кримінального провадження, здійснюється вдосконалення ефективності проведення негласних слідчих дій.
У тексті Кодексу з’являється нове поняття «кримінальні правопорушення», яке поділяється на злочини та кримінальні проступки за критерієм тяжкості. Ще одне важливе нововведення – кримінальне провадження на підставі угод. Також тепер є можливим укладення угоди між прокурором і обвинуваченим про визнання провини та угоди про примирення між потерпілим і обвинуваченим, що значно скоротить час кримінального провадження.
Але, як і в будь-якому новому документі, незважаючи на значні позитивні зміни та цікаві нововведення, які привнесе в процес кримінального провадження новий КПК, все ж таки не можна не звернути увагу на багато й недоліків нового законодавства, що можуть ускладнити застосування нового Кодексу.
По-перше, це по суті скасування інституту суду присяжних. Бо якщо він складатиметься з двох професійних суддів і трьох присяжних, можна вже буде казати про інститут народних засідателів, а не присяжних. Запровадження повноцінного суду присяжних суттєво підвищило б позитивне ставлення до судової системи.
По-друге, це фактичне порушення презумпції невинуватості осіб. Новий КПК встановлює можливість проведення додаткових експертиз у процесі судового розгляду або проведення додаткових слідчих (розшукових) дій. А отже, у разі наявності в особи підстав для виправдання суд може вдатись до нових експертиз чи слідчих дій, в результаті чого при бажанні можна буде знайти проблемний чи спірний момент, за який особу все ж таки засудять. Такі дії суду порушуватимуть ст. 62 Конституції України, згідно з якою «всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
По-Третє, недоліком є відсутність розподілу повноважень слідчих і прокурорів. Так, згідно з новим КПК, слідчі мають право визначати певні факти як докази, складати обвинувальні акти, контактувати із судом через подання клопотань, здійснювати виклики і примусові приводи підозрюваних для проведення слідчих дій тощо. Проте перелічені повноваження мають здійснюватися виключно прокурорами або судовими органами.
По-четверте, однією з проблем нового КПК є ігнорування засад процесуального керівництва прокурора, без змін залишається нинішня судова система, коли у досудовому провадженні беруть участь аж три керівники, а саме: прокурор, слідчий і керівник органу досудового розслідування.
По-п’яте, вводиться фактична адвокатська прерогатива на діяльність у кримінальному судочинстві. Так, якщо раніше захисниками в суді могли бути будь-які особи, в тому числі родичі, то тепер – виключно адвокати, які мають свідоцтво і включені до Єдиного реєстру адвокатів. Таким чином була проігнорована норма, що містилась у попередньому проекті КПК. Зміст даної пропозиції полягав у визнанні захисниками, окрім адвокатів, інших фахівців у галузі права, які мають науковий ступінь кандидата або доктора юридичних наук.
Отже, з огляду на всі ці нововведення, хто знає, які ще сюрпризи нас можуть чекати у правовому полі. Але в все ж таки в цілому хочу подякувати усім, хто тяжко та багато працював над цим новим документом, хто відстоював його до останньої статті, хто попри всі хибні прогнози та пророцтва до останнього вірив, що прийняття нового КПК для України вкрай важливо та необхідно. Незважаючи на всі вищеперераховані недоліки нового Кримінального процесуального кодексу України, були зроблені значні кроки для того, щоб показати всій Європі, що Україна – це велика європейська держава, яка дотримується європейських традицій; хоча не завжди швидко, як хотілось би, але працює в даному напрямку, аби показати, що зміни відбуваються на найкраще.
Головне