№4(27)(2014)

Стан та перспективи розбудови системи протидії виведенню капіталів з України, світові тенденції та глобальні ініціативи, макроекономічні наслідки цього процесу розглядали під час круглого столу «Виведення капіталів з України:
масштаби та напрями запобігання», який відбувся в Національному інституті стратегічних досліджень (далі – НІСД).
Участь у дискусії взяли представники органів державної влади, наукових установ та неурядових організацій, експерти.

Перший заступник директора НІСД Ярослав Жаліло зазначив, що в умовах складної економічної та політичної ситуації в Україні проблема виведення капіталів особливо актуальна. У цьому контексті перш за все необхідно розуміти, яким чином має будуватися політика держави, щоб уникнути цього явища. Він запропонував обговорити, як запобігти надмірному відпливу капіталу з країни в умовах збереження ситуації невизначеності в країні та забезпечити повернення до України коштів, вилучених раніше. Ярослав Жаліло також повідомив, що аналітиками інституту підготовлено доповідь, де проаналізовано, як вирішити цю проблему.

З основними положеннями доповіді присутніх ознайомила завідувач відділу макроекономічного прогнозування та досліджень тіньової економіки НІСД Тетяна Тищук. Вона акцентувала увагу на тому, що дефіцит інвестиційних ресурсів для розвитку вітчизняної економіки поглиблюється на тлі зростання обсягів виведення капіталів з країни, адже економіка щорічно втрачає до $8 млрд через поширення практики ведення бізнесу з використанням механізмів міжнародного податкового планування. Додана вартість, яка створена на вітчизняних основних засобах з використанням вітчизняних трудових та природних ресурсів, виводиться з країни в низькоподаткові юрисдикції для мінімізації оподаткування.

Серед ключових макроекономічних ефектів процесу виведення капіталів з України можна назвати cпотворення фінансових та інвестиційних потоків. Наприклад, інвестиції в Україну часто стають ланкою схем прихованого виведення капіталу. Показовим прикладом є інвестиції з Кіпру, які складають понад третину від загального обсягу прямих інвестицій в Україну. Це також призводить до уразливості націо­нальної фінансової системи, зниження ефективності валютної політики, рівня технологічного забезпечення підприємств та оновлення основних засобів, порушення цілісності та справедливості податкової системи.

У результаті використання суб’єктами господарювання схем прихованого виведення капіталів для мінімізації податкових зобов’язань створюються умови для диференціації фактичного рівня оподаткування різними платниками податків. Відповідно спотворюються механізми конкуренції в країні, зменшується роль традиційних чинників конкурентоспроможності, які сприяють технологічно-інноваційному розвитку галузей національної економіки. За таких умов значущою конкурентною перевагою стають навички використання технік виведення коштів з-під оподаткування. Внаслідок цього відбувається перенесення податкового навантаження на менш «мобільні» податкові бази, такі як праця й споживання, та виведення прибутків за межі національної економіки, що призводить до звуження бази оподаткування й спричиняє необхідність перерозподілу податкового навантаження.

Як же можна протидіяти прихованому відпливу капіталу? Серед рекомендацій фахівців Національного інституту стратегічних досліджень – скорочення податкового навантаження на корпоративні доходи підприємств, запровадження регулювання контрольованих іноземних корпорацій (КІК) шляхом внесення змін до Податкового кодексу України, посилення протидії відпливу за кордон капіталів, отриманих в Україні незаконним шляхом, через імплементацію нових стандартів ФАТФ від 16 лютого 2012 року в націо­нальне законодавство. Необхідно також мінімізувати ризики корупційної діяльності публічних осіб та виведення таких доходів з України шляхом перегляду положень чинного антикорупційного законодавства. Варто розбудовувати ефективну систему повернення активів, отриманих злочинним шляхом і виведених з країни відповідно до рекомендацій ООН, Світового банку та ініціативи StaR.

Науковий співробітник відділу макроекономічного прогнозування та досліджень тіньової економіки НІСД Олег Іванов підкреслив, що сфера державних закупівель є однією із зон ризику, де можлива концентрація коштів для подальшого їх виведення. Він запропонував удосконалити законодавчу базу в цій сфері та передбачити низку положень, зокрема щодо зниження вартості порогу для закупівель, на які поширюватимуться тендерні процедури; зобов’язання органів влади, державних та комунальних підприємств оприлюднювати дані про усі фактичні витрати бюджетних та інших коштів; введення до сфери державних закупівель поняття «звичайної ціни»; оприлюднення інформації про кінцевих вигодонабувачів, встановлення відповідальності за уникнення надання такої інформації та за надання неправдивої чи неповної інформації; відмови від участі в конкурсі, якщо виявиться, що учасник торгів пов’язаний з організаторами тендеру або з іншими публічними особами.

Директор Департаменту координації нормотворчої та методологічної роботи з питань оподаткування Міністерства доходів і зборів України Неля Привалова розповіла про заходи відомства, спрямовані на запобігання виведенню капіталу. Зокрема, найбільш вагомим кроком стало розроблення та ухвалення законодавства про трансфертне ціноутворення. Відповідний закон набув чинності восени минулого року. Доповідач вважає, що він забезпечить можливість сплати податків з прибутків, отриманих у нашій державі, саме в Україні. Вона також повідомила про заходи міністерства, спрямовані на боротьбу з шахрайством і контрабандою підакцизної продукції. Це, зокрема, співпраця між Міністерством доходів та зборів України та Європейським офісом з боротьби із шахрайством. Ведеться робота і щодо приєднання України до Глобального форуму з прозорості та обміну інформацією для податкових цілей. На її думку, має бути налагоджено двосторонній обмін податковою інформацією між Україною та країнами світу, в тому числі країнами – членами ЄС.

Своїми міркуваннями щодо проблеми поділився професор кафедри економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ України Олександр Користін. Він запропонував об’єктивно оцінити явище «виведення капіталу» та окреслив низку причин його виникнення. Серед них – нестабільність суспільного та господарського стану країни, високий рівень господарсько-політичних ризиків; відсутність у вітчизняних підприємців сприятливих інвестиційних очікувань; корупція в органах державної влади та управління; надмірно високий рівень оподаткування; приховування кримінального походження капіталів. Завідувач кафедри підприємництва Київського націо­нального університету імені Тараса Шевченка Ірина Мазур додала, що відплив капіталу засвідчує критичний стан української економіки, низьку ефективність і незначні перспективи внутрішнього інвестування, що призводить до зменшення можливостей інвестування, а, отже, до подальшого погіршення перспектив економічного розвитку.

Голова Комітету з питань корпоративного управління, емісії та обігу пайових цінних паперів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Анатолій Амелін підкреслив, що питання відпливу капіталів з країни тісно пов’язані з існуючим у країні інвестиційним кліматом, і наголосив, що жорсткі адміністративні обмеження й механізми протидії виведенню капіталу можуть ще більше стимулювати їх виведення. Він запропонував боротися з явищем шляхом податкової та валютної лібералізації, гарантування збереження активів. Завідувач відділу макроекономічного регулювання Академії фінансового управління, доктор економічних наук, професор Олег Гаврилюк акцентував увагу на необхідності удосконалення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення». Він проаналізував потенційні напрями «обходження» навіть найскладніших норм закону, можливості створення прецеденту судових процесів щодо застосування норм закону, що дає можливість бізнесу обстоювати механізми трансфертного ціноутворення. Враховуючи масштабну економічну роль великих українських хімічних і металургійних компаній, не можна виключати імовірність того, що вони зможуть домогтися в судах не тільки компромісів, а й достатньо швидко легалізувати рішення на свою користь.