№4(27)(2014)

Кожного року правники – адвокати, судді, юристи – чекають на Закон України «Про амністію». Але, звичайно, з більшим нетерпінням його чекають ті, хто з власної необережності чи з будь-яких інших причин перетнув межу закону. Незважаючи на всі бурхливі події, які останнім часом відбулися в нашій країні, амністії 2014 року все-таки бути. Для багатьох цьогорічна амністія стане можливістю для спрямування свого життя в нове русло або його повної зміни, щоб почати все з чистого аркуша та повністю усвідомити, що порушувати закон не варто, бо другого шансу може не бути.

Як відомо, слово «амністія» грецького походження, буквально воно означає «пробачення, помилування». Кожного року Закон «Про амністію» викликає бурхливу реакцію. Зазвичай його приурочували до якогось свята, наприклад до Дня Незалежності нашої держави.

Хочу наголосити, що амністія як закон застосовується багатьма державами світу, але є країни, в яких такого поняття просто не існує або воно не закріплено на законодавчому рівні. Отже, нам пощастило, що вітчизняна правова система гуманна. Чого ж нам чекати в цьому році, що змінилося, а що, навпаки, стало гіршим у Законі України «Про амністію» в 2014 році?

Загалом Закон про амністію кожного року мало відрізняється від попереднього. На перший погляд він може видатися таким, як і в минулому році. У цьому Законі чітко прописана категорія осіб, яка підпадає під його дію: гендерна чи вікова ознака, тяжка хвороба або важка сімейна ситуація. Звісно, однієї суб’єктивної ознаки мало, та в Законі наведений перелік статей Кримінального кодексу України, відповідно до яких особа в обов’язковому порядку підпадає під амністію.

Також законодавець чітко визначив тяжкість злочинів, за які може бути застосовано Закон України «Про амністію», а також перелік осіб, до яких амністія в жодному разі не може бути застосована. Вона не може бути застосована до особи, яка скоїла тяжкий злочин та має непогашену судимість за минулий злочин, і навпаки – може бути застосована до особи, що скоїла злочин невеликої тяжкості й раніше не була судимою. Таким чином, з урахуванням звичайних прикладів я хотів показати, що Закон «Про амністію» завжди приймається дуже раціонально та з урахуванням того, щоб під його дію потрапила тільки та категорія громадян, які не скоїли тяжкі злочини, а рецидивістам зі стажем про амністію навіть мріяти не варто.

Механізм амністії працює так: особа має надати згоду на те, щоб відносно неї було застосовано амністію. Потрібно пам’ятати, що амністія хоч і звільняє від покарання, але не є реабілітуючим чинником, тому багато хто не погоджується з її застосуванням і продовжує доводити свою правоту та невинуватість у судовому порядку. Отже, це особисте право кожного – погодитися чи відмовитися від амністії.

Якщо раніше, до набрання чинності нового Кримінального процесуального кодексу України, ще на досудовому слідстві особа подавала заяву про згоду щодо застосування амністії, потім слідчий пред’являв обвинувачення, але замість обвинувального висновку готував постанову для закриття справи у зв’язку із застосуванням Закону «Про амністію», то сьогодні все робиться зовсім по-іншому – амністію може застосувати виключно суд. Звичайно, навіть суди інколи забували про те, що справа розглядалася під час дії Закону про амністію та виносили обвинувальні вироки. Це прикро, адже хто, як не суд, має дотримуватися всіх принципів судочинства та гуманізму, зменшуючи кількість обвинувальних вироків та замінюючи їх на постанови про закриття справи?

Амністію 2014 року багато правників називають найгуманнішою майже за всі роки незалежності нашої держави. Це пов’язано з тим, що Законом було значно розширено перелік осіб, які підпадають під його дію. За прогнозами деяких аналітиків, на свободу вийдуть до 80 тис. осіб. У Законі 2014 року наші правники намагалися приділити багато уваги найнезахищенішим категоріям громадян, насамперед особам похилого віку, неповнолітнім і малолітнім особам, людям, які мають тяжкі невиліковні хвороби, особам, які скоїли економічні злочини, але повністю повернули збитки, та іншим категоріям громадян. Саме тому Закон України «Про амністію» 2014 року називають майже революційним, таким, що багатьом людям дає другий шанс для зміни свого життя. Безсумнівно, в правоохоронних органів та судах зараз з’явиться дуже багато роботи, але вона буде пов’язана з реалізацією закону та його практичним застосуванням. Постає багато питань, чи правильно законодавець зробив, що розширив перелік категорій осіб, котрі підпадають під дію закону, оскільки з пенітенціарних закладів вийде велика кількість осіб, яким потрібна буде психологічна допомога, щоб знову відчути себе частиною суспільства. Багато питань виникає з приводу того, куди можна влаштувати на роботу таку значну кількість людей. Крім того, є певні побоювання, що звільнені особи почнуть скоювати нові злочини. Щоб цього не допустити, слід проводити профілактичну роботу, але чи готові ми з вами до цього – покаже час. Про правильність прийняття будь-якого закону, його виконання можна робити висновки лише через певний проміжок часу.

Загалом, амністія – гарна альтернатива та другий шанс для тих осіб, які оступилися через незнан­ня законів чи будь-які інші причини. Як кажуть, у житті від цього не можна зарікатися. На мою думку, в Україні проводиться мало профілактичної роботи, не вистачає центрів адаптації для осіб, які були звільнені з місць позбавлення волі. Для них вкрай потрібна допомога психолога та близьких, щоб знову навчитися жити в правовому суспільстві та більше ніколи не скоювати злочини. У цих випадках профілактика є важливим чинником, що має допомогти та застерегти від подальших негативних дій, тому хотілося, щоб цьогорічним Законом про амністію було також вирішено порядок профілактики та адаптації осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі.

Шановний читачу, як я зазначив з самого початку, – Закону про амністію 2014 року все-таки бути. Всім бажаючим і колегам раджу не зволікати, а ретельно з ним ознайомитися та успішно оволодіти на практиці й поділитися своїми враженнями.