Лист ВГСУ від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013

ВГСУ в ході розгляду деяких питань практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначив наступне.

Термін виконання грошового зобов'язання, який із правовідносин купівлі-продажу і постачання, встановлений спеціальною нормою ст. 692 ЦКУ і не може залежати від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦКУ.

Недотримання контрагентом своїх обов'язків боржника не є дією непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, внаслідок яких боржник може бути звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містить вимогу про виконання грошового зобов'язання (відмова від її прийняття, неявка на вказане підприємство після отримання повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа), не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, та штрафу, і пені не суперечить законодавству.

Ставка для обчислення пені за прострочення платежу за договором не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За наявності певних підстав розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду.

Застосування пені не виключає одночасного нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, у тому числі відсотків на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит, оскільки стягнення відповідних відсотків не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ні штрафною санкцією.

Вираз в договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, проте не враховує розрахованого Держстатом індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням валюти боргу.