Працівники зобов’язані з’явитися до військових частин або на збірні пункти військкоматів у строки, зазначені в отриманих ними документах: мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів, які повинні містити термін, на який призвано працівника (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII, Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII).
Якщо у повістці вказано, що військовозобов’язаного працівника призивають на навчальні збори, то на першому етапі документального оформлення підприємством видається наказ про увільнення співробітника від роботи на час проходження навчальних військових зборів на підставі мобілізаційного розпорядження (повістки). Нагадаємо, що відповідно до ст. 119 КЗпП і ч. 11 ст. 29 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII, за призваними на збори військовозобов’язаними на весь період зборів, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігається робоче місце і середня заробітна плата на підприємстві, установі, організації, з якими військовозобов’язаний перебуває у трудових відносинах, незалежно від форми власності роботодавця. Такі умови та гарантії слід обов’язково зазначити в наказі, який видається у такому випадку.
Таким чином, працівники, що були призвані на збори, з дня отримання повістки про призов і до повернення не підлягають звільненню з роботи з ініціативи роботодавця незалежно від підпорядкування і форм власності.
Під час таких зборів середня зарплата зберігається та виплачується роботодавцем військовозобов’язаного, але на підставі п. 2 Постанови КМУ «Про порядок і розмір грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів» від 23.11.2006 р. № 1644 та п. 11 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів, затвердженої Наказом Міноборони від 12.03.2007 р. № 80, такі витрати підлягають компенсації роботодавцю військовими комісаріатами.
У такому разі військовозобов’язаному, викликаному на збори, роботодавець повинен сплатити повністю всю заробітну плату за відпрацьований час до дати його увільнення від роботи у зв’язку з такими обставинами, а також середню зарплату за перші півмісяця зборів. Під час перебування військовозобов’язаного на зборах решта заробітної плати виплачується на загальних умовах та в терміни, затверджені керівником підприємства.
Для компенсації витрат підприємству слід надати у військовий комісаріат, в якому перебуває на обліку військовозобов’язаний працівник, рахунки, які акцептуються першими відділеннями військових комісаріатів і передаються у фінансово-господарські відділення для сплати (п. 12 Інструкції № 80). До рахунку слід долучити й відомість про виплату середньої заробітної плати, нарахованої призваному співробітнику. Документи для отримання компенсації від військкомату слід подавати по завершенню зборів військовозобов’язаного працівника, адже саме тоді буде встановлена фактична сума витрат підприємства.
У кадрових документах (у табелі обліку робочого часу) така відсутність співробітника на роботі відображається як ІН (код 22), тобто «інший невідпрацьований час, передбачений законодавством» (військові збори).
Військовий квиток, який є підтвердженням участі військовозобов’язаного в зборах, має містити дані про їх тривалість, а також бути засвідченим печаткою військової частини. Військовозобов’язаний повинен подати його в кадрову службу підприємства.
На Ваше питання щодо мобілізації можемо відповісти наступне:
Враховуючи, що мобілізація не підпадає під дію п. 3 ст. 36 КЗпП, у якому вказано, що в разі призову або вступу працівника на військову службу його звільняють, і це питання законодавчо не врегульовано, тому якщо працівника викликали у військкомат у зв’язку з мобілізацією, його можна не звільняти.
З 01.01.2014 р. набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 р. № 1169-VII, згідно з яким внесені зміни в Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу». Зокрема ст. 39 доповнили новими другою та третьою частинами такого змісту: «За громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності». Також Законом внесені зміни в ст. 119 КЗпП, яку доповнили новою частиною такого змісту: «Працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку».
Наказ про мобілізацію робиться на підставі мобілізаційного розпорядження, на термін, вказаний у такому розпорядженні.
