Минулого тижня інформація про ліцензію Укрпошти на газ неочікувано стала топ-новиною, пише Олександр Наход - заступник гендиректора Укрпошти із закупівель та управління майном у виданні Новое Время.

Вже всі її обговорили та дійшли таки висновку, що це "гарна ідея, яку чомусь тільки зараз почали реалізовувати". Тож, щоб трохи розбавити інформпростір, хочу поділитися ще однією креативною ініціативою. Остання, на відміну від ліцензії, вже реалізована та стала частиною поточного процесу закупівель в Укрпошті. Мова йде про контроль якості.

Всі ж розуміємо, що замало просто добре підготувати тендерну документацію, попрацювати з ринком, провести у системі торги та отримати гарну ціну. Треба ще й отримати по фіналу якісний товар. І саме це часто називають проблемою наявної системи закупівель, яка створює суттєвий ризик для зловживань. І, чесно кажучи, не дарма.

Коли восени минулого року ми розбиралися з проблемою нестачі матеріалів у відділеннях та намагалися розширити коло учасників наших торгів, то швидко зрозуміли правду,що шокує. Що переважна більшість постачання на Укрпошту мала відхилення (іноді – суттєві) по якісних чи кількісних характеристиках від заявлених постачальниками параметрів.

Причому, як по тих, що важко перевіряються, наприклад, тип клею, так і по очевидних – довжина стрічки чи кількість аркушів. Тобто мало того, що Укрпошта платила на 30-40% вищу за ринок ціну, так ще й отримувала за ці гроші часто відвертий "неформат".

І на цьому проблеми не закінчувалися, бо далі й весь персонал відділень знав, що "так треба", бо це ж купують у Генеральній дирекції, то ж про яке відношення до компанії можна було говорити. Та і всі учасники ринку розуміли, що є змова і недобросовісна конкуренція, то ж "приходити до вас на торги немає сенсу".

Що з цим робити? Кількох постачальників піймали "на гарячому" та змусили сплатити штрафи чи замінити товар. Частина постачання, наприклад, касової стрічки, яка "тупо" вся, по факту, коротша на 10%, ніж по документах, лежить на складі з минулого року.

Поки ми судимось із постачальником. Але як забезпечити сталий процес контролю якості, коли ми, А – ніколи цього не робили, Б – постачання дуже різні, і В – необхідної кваліфікації, інструментів та людей для цього немає.

А треба ж ще впевнити ринок, що у нас можна і треба конкурувати чесно, і що виграють за ціною не ті, хто потім "домовиться" та привезе по факту менше, а найбільш ефективні.

На черговій зимовій зустрічі із ринком, де обговорювалися технічні вимоги до чергової постачання, на наше питання про те, як потім це можна перевірити, від одного з учасників почули напівжарт: "Ви нас запросіть, коли товар приїде – ми перевіримо".

Всі посміялися, а мій колега Михайло Шнейдер замислився. Бо, насправді, якщо подумати – ідея виходить дуже у форматі системи електронних закупівель ProZorro. Коли все і для всіх відкрито, коли кращий контролер – це конкурент, а замовник отримує максимум при мінімальних витратах.

Організувати отримання товару за участю конкурентів, які програли на торгах, виявилося не складно – бо ж усі були впевнені, що "за таку ціну поставити якісне неможливо". І перший же експеримент у березні цього року підтвердив, що нам (за звичкою, мабуть) знову намагалися привезти "неформат". Але тепер вже постачальник швидко все зрозумів і повторне постачання, яка так само приймалася з конкурентами, була ідеальної якості.

З того часу ми провели вже більше десятка подібних операцій. Постачальники знають про таку можливість, хоча перевірки проходять часто без попередження. Коли прискіплива "приймальна комісія" знаходить брак чи будь-яку невідповідність – закрити на це очі та "домовитись" неможливо, тому товар завжди повертається. Але, у переважній більшості випадків, останнім часом вже маємо повну відповідність, задоволених чесною грою постачальників, у тому числі, потенційних.