Путін підписав указ, яким на посаді заступника голови адміністрації куратора внутрішньої політики В'ячеслава Володіна змінить наймолодший прем'єр в історії Росії і глава «Росатома» Сергій Кирієнко. Сам Володін зайняв крісло спікера Держдуми РФ - повідомляє BIN.UA.
Хто такий Кирієнко.
Вперше на молодого бізнесмена з Нижнього Новгорода (народився в Сухумі) звернув увагу покійний Борис Єльцин ще у 1994 році. Чотири роки по тому Єльцин підніс сюрприз політикуму і суспільству, коли призначив на пост глави уряду цього на той час нікому невідомого, але вже заступника міністра палива та енергетики. Призначення пробуксовувало. Держдума відмовлялася переварити його кандидатуру і лише після дискусій, з третього разу таки обрала. Єльцин в той же день підписав відповідний указ.
Пропрацював на посаді прем'єра «самородок» недовго - лише чотири місяці, але як! Саме при ньому Росія звалилася в обійми дефолту. Кирієнко заявив, що держава не може обслуговувати свої борги, що викликало падіння нацвалюти до 21 рубля за долар з шести. Всього за чотири місяці стрибок цін на продукти склав 63%, а непродовольчі товари - 85%. Зовнішній борг виріс до 220 млрд доларів, а сумарний - укупі з внутрішнім - перевищив 200% ВВП. Природно Кирієнко після цього пішов.
Вкрай важливий момент в діяльності ставленика Єльцина полягає в тому, що саме Кирієнко призначив Путіна, який тоді займав його нову посаду в адміністрації президента, на посаду директора ФСБ. Дифірамби на адресу нинішнього лідера вказують на зв'язок глави «Росатома» і «справжнього розвідника». Простіше кажучи, прем'єр тоді грав активну роль в заміні Єльцина Путіним за згодою самого Єльцина. А фактично викликані Кирієнко економічні та соціальні потрясіння підштовхнули і підготували росіян до думки про нового більш сильного лідера, який наведе порядок. І в 1999 році Путін, як відомо, очолює країну.
Самого Кирієнко деякі називають лібералом. Дещо притягнутих за вуха, тому що він людина все тієї ж системи, хоч і з іміджем просунутого технократа. У тому ж 98-му році Кирієнко створив рух «Нова сила», яка була одним із засновників «Союзу правих сил» в наступному році. Разом з ним в цей союз увійшли Борис Нємцов та Ірина Хакамада. При цьому політична сила виступала за Путіна, осідлавши уявний мейнстрім на молоде обличчя при владі. Кирієнко завжди підтримував нинішнього президента РФ.
На знак подяки і за проявлені таланти у 2005 році він очолив «Росатом» - велику структуру з величезним бюджетом і тисячами-тисячами працівників. І не будемо забувати, яке важливе місце атомна енергетика займає в архітектурі російської держави. Особливо в нинішніх реаліях.
Призначення як елемент шантажу.
Примітно, що призначення Кирієнко відбувається в період серйозного загострення у відносинах США і Росії. Або якщо бути точніше в період, коли Москва в черговий раз, використовуючи недавнє побажання скандального президента Філіппін Родріго Дутерте, «послала до біса», але не тільки Обаму, але і весь світ, який не підтримує агресивні амбіції росіян.
Стабілізація в Сирії, яку будували Штати і РФ, зірвалася. Спочатку, домовившись про обмін розвідданими з Кремлем, американці, британці та данці наносять авіаудар по військам Асада. Сирійський диктатор реагує передбачувано - завершує режим припинення вогню. Далі знищуються гумконвой ООН і склад Червоного Хреста, цілком ймовірно, авіацією РФ (була знайдена російська бомба в руїнах). Ну, і з заявою Асада починається запекла кампанія з повернення під контроль Дамаска сирійських міст, зокрема Алеппо. Саме це місто, а точніше дії РФ в ньому, привів до розриву дипвідносин Вашингтона і Москви щодо Сирії.
Путін оперативно розриває Угоду про утилізацію плутонію. Разом з відмовою від спільної з американцями Програми забезпечення безпеки зберігання плутонію і урану в кінці 2014 року це виразно вказує на ядерний шантаж і знову підвищується в ранзі. Переведення глави «Росатома» Сергія Кирієнка, який також раніше анонсував вихід РФ з багатьох ядерних програм, лише є ще одним підтвердженням радикалізації політики Москви в контексті залякування ядерною зброєю.
Кремль навідріз відмовився йти шляхом примирення із Заходом. Це видно з його дій в Україні та Сирії, а також заяв верхівки. У день призначення Кирієнко Пєсков, коментуючи майбутній візит помічниці держсекретаря США Вікторії Нуланд, заявив, що Москва не очікує прогресу у врегулюванні ситуації на Донбасі. «Ніяких очікувань прориву тут бути не може. Це поточна робота, яка ведеться на експертному рівні. Тому тут не ставиться мета досягнення якихось проривів», - сказав він.
Ядерний комівояжер?
Логічним буде припустити, що Кирієнко на посаді заступника голови АП буде більш щільно спрямовувати ядерну енергетику під безпосереднім контролем Путіна. Домовленості з США рвуться як прогнилі ганчірки. Російській плутоній і уран разом з натяком на збільшення ядерного арсеналу ховаються в тіні.
До того ж Кирієнко вже прекрасно довів, що може і вміє домовлятися з останніми з решти союзників (нехай і ситуативними) - Китаєм та Іраном. На посту глави «Росатома» він домігся відновлення переговорів щодо іранської АЕС «Бушер», роботи з будівництва якої продовжилися в цьому році. Також Кирієнко може похвалитися запуском роботи першого і другого блоків китайської Тяньваньській АЕС, а також здачею першого блоку АЕС «Куданкулам» в Індії. Навички Кирієнко припадуть керівництву Росії дуже до речі.
Виснажені фінансові ресурси штовхають Москву на крайні заходи. Росія вичавлює максимум з нафти, нарощуючи обсяги. У вересні, як зазначило агентство Bloomberg, Росія побила радянський рекорд з виробництва нафти. В середньому добувалося 11,09 мільйонів барелів чорного золота. Кремль енергійно виснажує запаси нафти, намагаючись наповнити казну. Глава російського Сбербанку Герман Греф напередодні також поінформував, що запаси нафти в Росії виснажаться вже до 2030. Так це чи ні. Але бюджет РФ просить їсти. І це факт.
Не виключено, що Кирієнко під крилом Путіна стане ядерною комівояжером, торгуючи атомом як легально, так і ні. Безумовно «друзі» РФ, схильні до авторитаризму, оцінять його пропозиції.
Новий місцеблюститель.
Друге. Кирієнко при дворі буде натаскувати на роль майбутнього президента Росії. Чому? Це моложавий технократ (54 роки проти 63 років Путіна), якого російські ліберальні кола з опозиційними настроями, скажімо так, приймають. У Росії характеризують його як впертого, але гнучкого політика. Також відзначається його вміння готуватися до потенційних ризиків і загроз. Тобто схильний до планування і вироблення стратегії, або хоча б тактиці, демонструючи наполегливість і мобільність в досягненні поставлених цілей. Очевидно, що це імпонує Путіну. Так само як і тотожність в любові до образу мачо за допомогою бойових мистецтв. Якщо Путін дзюдоїст, то Кирієнко отримав четвертий дан в айкідо і є головою Федерації айкідо «Айкікай Росії». Весь набір позитивних сторін, що личать президенту Росії з точки зору нинішнього лідера.
Спершу, звісно, Кирієнко виступатиме в якості фаворита в оточенні Путіна, яке господар Кремля вибудовує заново, щоб зміцнити право на володіння країною. До речі, цілком ймовірно, що якщо екс-глава «Росатома» задовільно пройде підготовку, то його висунуть у президенти вже в 2018 році. Якщо ні, то тренінг або продовжиться до наступних виборів, або Путін змушений буде шукати нового моложавого наступника. Сам Путін з Кирієнко на посаді президента може зайняти дві ніші - або консільєрі наступника, або Кирієнко стане другим Медведєвим, а Путін його ляльководом.
