Чому наглядова рада Нафтогазу йде у відставку? Відповідь на питання намагався знайти Олег Гавриш - Заступник редактора НВ Бізнес, ведучий щотижневої ділової передачі Перша шпальта, Перший національний телеканал у виданні Новое Время.

Це питання зараз хвилює багатьох. Висуваються які завгодно версії, починаючи від бажання отримати контроль над фінансовими потоками компанії з боку прем'єра Володимира Гройсмана та віце-прем'єра Володимира Кістіона до спроби з їх боку лобіювати інтереси Дмитра Фірташа.

Починаючи від небажання керівництва Нафтогазу проводити анбандінг і закінчуючи небажанням уряду Володимира Гройсмана нести відповідальність за підвищення цін на газ.

Насправді за будь-яким звільненням лежить ланцюжок подій, що йому передують.

Простеживши які можна зрозуміти реальну причину відставки Пола Ворвіка і Маркуса Річара.

І це зовсім не спроба уряду змусити членів наглядової ради декларувати свої доходи, як вважає дехто. Всі західні члени наглядової ради Нафтогазу мають ідеальні податкові декларації, до яких неможливо підкопатися. При бажання вони могли б заповнити електронні декларації.

Безпосереднім приводом для відставки послужили дві події.

Перше. Наглядова рада в березні звільнила голову Укртрансгазу («дочки» Нафтогазу що транспортує газ) Ігоря Прокопіва. Звільнила за те, що його заступник купив обладнання для модернізації компанії у посередника, а не безпосередньо у виробника. При цьому виробник брав участь в конкурсі. Наглядова рада спочатку зажадала від Прокопіва звільнити такого заступника (очевидно, що або людина некомпетентна, або злодійкувата). Прокопів встав на його захист після чого сам був звільнений. Але колишній голова Укртрансгазу був призначений Кабміном в Міненерго... курировати Нафтогазом України та реформою ринку газу.

У його віданні також виявилося питання підвищення ціни на газ для населення. Керівництво Нафтогазу і МВФ виступає за це зростання. Тоді як Прокопів став його блокувати, доводячи Володимиру Гройсману, що без цього зростання цілком можна обійтися. Можна зрозуміти та реакцію Гройсмана на пропозицію підвищити ціни на газ для населення. Якщо це зробити, то Нафтогаз отримає хороший прибуток, його менеджмент похвалу за відмінні фінансові показники, а Гройсман порцію невдоволення споживачів.

Загалом призначення в Міненерго звільненого членами наглядової ради Прокопіва – це був серйозний перший дзвінок для них. Означав він одне: акціонер в особі Кабміну їм не довіряє. Згідно з логікою західних топ-менеджерів: навіщо працювати якщо немає довіри? Уже тоді частина членів залишила наглядову раду.

Другий і остаточний акт цієї драми розгорнувся у вересні, коли стало відомо, що Кабмін не затверджує фінансовий і бізнес план Нафтогазу. Сам факт, що акціонери компанії найняли дорогу наглядову раду, а потім дозволяють собі втручатися в її рішення щодо стратегії та тактики розвитку компанії абсолютно не зрозумілий для високоповажних британських топ-менеджерів. Вони в принципі не звикли до такого роду ставлення. Якщо їх наймають – значить їм довіряють. Якщо їм довіряють – значить затверджують ті пропозиції, які вони вносять і дають можливість управляти дорученим їм підприємством.

Тут же на кожному кроці можна говорити про блокування будь-яких правильних з точки зору наглядової ради ініціатив.

Природна реакція будь-якого західного топ-менеджера в цьому випадку – подати у відставку.

Нам це здається смішним. Мовляв, слабаки, не витримали боїв в апаратних війнах. На Заході саме поняття апаратні війни за право покерувати держкомпанією виглядає як страшний сон.

Що залишається за ширмою, так це мотиви прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, його заступників Володимира Кістіона і Степана Кубіва, заступника міністра енергетики Ігоря Прокопіва.

Є кілька пояснень щодо цих мотивів:

1. Пояснення, якого неофіційно дотримуються в Нафогазі. Всі ці люди таким чином намагаються використовувати політичний вплив для встановлення корупційних схем в НАКу і його дочках. Мало того, допомагає їм і координує їх дії Дмитро Фірташ, чиї інтереси проглядаються в ряді дій чиновників.

2. Пояснення, якого неофіційно дотримуються в Кабміні та Міненерго. Керівництво Нафтогазу не хоче ліквідувати компанію і розділити її на частини (на чому наполягають міжнародні донори) всіма правдами і неправдами намагаючись зберегти його як монополіста. При цьому керівництво Нафтогазу домагається прибутковості компанії не коштом геніальних менеджерських рішень, а шляхом банального продавлювання зростання цін. Яке вдарить насамперед по іміджу самого Кабміну.

Як би там не було насправді, є одне слово, яке глобально описує все, що сталося з Нафтогазом і його наглядовою радою з початку року.

Недовіра.

Керівництво Кабміну і Міненерго не довіряє менеджменту Нафтогазу, вважаючи, що там намагаються вирішити фінансові проблеми НАКу шляхом погіршення іміджу уряду. При цьому в Кабміні та Міненерго впевнені, що ціни на газ можна і не підвищувати, що такої гострої потреби немає. Там не довіряють наглядовій раді вважаючи її іграшкою в руках менеджменту Нафтогазу.

Керівництво Нафтогазу не довіряє Кабміну і Міненерго вважаючи, що там працюють корупціонери та ретрогради, які намагаються зберегти вплив на монополію з тим, щоб і далі отримувати відкати на тендерах. А також бачить в деяких діях Кабміну і Міненерго спробу лобіювати інтереси олігарха Дмитра Фірташа.

МВФ, ЄБРР, Світовий банк після гучної відставки наглядової ради Нафтогазу більш не довіряють уряду і тисячу разів подумають перед тим, як надати черговий транш і чергове фінансування країні. Ситуація підігрівається тим, що незалежні наглядові ради зазнали фіаско у всіх великих держмонополіях. Нафтогаз залишався останнім позитивним прикладом цієї реформи.

Те, що трапилося з наглядовою радою Нафтогазу дуже симптоматичне для всієї країни і всього суспільства.

Україна просто просякнута недовірою сьогодні.

Ніхто нікому не вірить.

Відповідати за це доведеться кожному з нас.