Останнім часом у професійному колі аудиторів все частіше постає питання, що вважати професійним об’єднанням аудиторів. Чимало як практиків, так і науковців хибно вважають, що діяльність громадських аудиторів, які на непідприємницькій основі здійснюють публічний аудит з метою забезпечення прозорості державних структур за допомогою відслідковування їх управлінських рішень, має дуже мало спільного з діяльністю аудиторів як незалежних фахівців у галузі аудиту.
Проблема в тому, що вони розглядають питання професійних об’єднань аудиторів виключно через призму Закону України «Про аудиторську діяльність», який регулює здійснення підприємницької діяльності у сфері аудиту та зводиться виключно до перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання.
Під дію цього Закону не підпадає діяльність низки організацій, що також працюють у сфері аудиту, але чия діяльність не обмежується лише бухгалтерським обліком та перевіркою фінансової звітності. Ідеться про поняття «екологічний аудит», «аудит інформаційних технологій», «аудит контрактів» тощо. Приміром, діяльність «Публічного аудиту» також виходить за ці рамки і передбачає незалежну аудиторську оцінку в сфері управління державним майном. Тому неврахування таких важливих нюансів часто приводить до не зовсім правильних висновків, що деякі організації є аудиторськими є лише за назвою, але не за змістом.
Зрозуміло, що на сьогодні терміни «публічний (або громадський) аудит», «аудит публічних фінансів» в Україні ще не є загальновживаними. Однак у розвинутих країнах ці терміни є зрозумілими не лише для вузького кола науковців чи практиків, а й для широкого загалу.
Наведу декілька прикладів.
У так званій «Жовтій книзі» Генерального директорату з питань бюджету Єврокомісії («Welcome to the world of PIFC») визначено, що «аудит – у найбільш широкому загальному сенсі може означати будь-яке ex-post обстеження угоди, процедури або звіту з метою перегляду/перевірки будь-якого її/його аспекту – її/його точності, ефективності тощо», а для використання цей термін «має бути, як правило, кваліфікований більш вузько». Отже, за міжнародними правилами, аспект бухгалтерського обліку і фінансової звітності для аудиту є лише одним із кількох можливих.
Це ж джерело містить визначення «аудиту ефективності», що виходить за рамки перевірки бухгалтерського обліку та фінансової звітності і передбачає незалежну оцінку економічності, ефективності та результативності використання ресурсів. У випадку з публічним аудитом ідеться про розпоряджання органами державного і комунального секторів публічними ресурсами. Над цим, власне, і працює «Публічний аудит».
Варто згадати й Міжнародну організацію вищих органів аудиту (INTOSAI), яка понад 60 років є незалежним керівним органом для вищих органів аудиту державних фінансів і на сьогодні об’єднує 192 повноправних та 5 асоційованих членів – іншими словами, всі країни світу.
Фундаментальні принципи аудиту INTOSAI складаються з чотирьох керівних вказівок: аудиту державного сектору, фінансового аудиту, аудиту ефективності та аудиту відповідності. Тобто, в контексті публічних фінансів аудит бухгалтерського обліку і фінансової звітності (фінансовий аудит) є лише одним із чотирьох основних видів (або напрямів) аудиту.
Фундаментальні принципи аудиту INTOSAI складаються з чотирьох керівних вказівок: аудиту державного сектору, фінансового аудиту, аудиту ефективності та аудиту відповідності. Тобто, в контексті публічних фінансів аудит бухгалтерського обліку і фінансової звітності (фінансовий аудит) є лише одним із чотирьох основних видів (або напрямів) аудиту.
У Державних стандартах аудиту, виданих під керівництвом Генерального контролера США Офісом підзвітності Уряду США (US Government Accountability Office), під терміном «аудитори» розуміються не лише власне аудитори, а й аналітики, оцінювачі, інспектори та інші подібні назви посад.
«Публічний аудит» наслідує іноземних аудиторів, які під час своєї діяльності використовують Міжнародні стандарти професійної практики внутрішнього аудиту Інституту внутрішніх аудиторів (ІІА), Керівні принципи для оцінювачів Американської асоціації з оцінки, Стандарти оцінки програм Спільного комітету з стандартів для оцінки освіти, Стандарти для освітнього і психологічного тестування.
Тому гадаю, що вітчизняним аудиторам спільно з науковцями слід перейти до нової парадигми аудиту, аби вітчизняні наука та законодавство у сфері аудиту враховували сучасні світові знання і досвід та стали справді європейськими, причому не за «буквою», а за «духом».
Варто, нарешті, відходити від радянських пережитків, які обмежують поняття «аудит» виключно підприємницькою діяльністю у сфері бухгалтерського обліку і фінансової звітності суб’єктів господарювання, плутаючи з поняттям «ревізія», і розглядати під цим терміном у тому числі й громадський (публічний) аудит, який здійснюється в інтересах суспільства для забезпечення належного – законного, економного, ефективного, результативного та прозорого – управління публічними фінансами.
ГО «Публічний аудит» пропонує колегами по цеху й громадськості поглиблювати співпрацю, аби попереджувати допущення чиновниками серйозних помилок. Аудит публічних фінансів має стати справді ефективним та впливовим інструментом під час прийняття державних рішень.
