Повноваження Дисциплінарної комісії Аудиторської палати України: «А судді хто? А судять як?»
Між аудиторами не перший рік тривають обговорення та дискусії щодо необхідності створення системи суспільного контролю над аудиторською діяльністю. Однак останні події, що знайшли своє відображення у рішеннях Аудиторської палати України, наводять на думку про необхідність створення контролюючого органу саме для АПУ.
Розглянемо, що відбувається в період, коли нібито вживаються заходи щодо покращення аудиторської діяльності та спрямування аудиту до європейських норм та стандартів.
Регуляторну діяльність у сфері аудиту здійснює Аудиторська палата України, яка функціонує як незалежний орган.
Правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні визначає Закон «Про аудиторську діяльність».
Даним законом, а саме ст.ст. 21-22, визначено відповідальність аудиторів і аудиторських фірм та передбачено, що порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень визначається Аудиторською палатою України.
Так, рішенням АПУ №184/4 від 15.11.2007 р. затверджено «Порядок застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов’язків» (далі по тексту – Порядок), на підставі якого приймаються рішення про застосування стягнень.
Однак на практиці самоврядний орган – Аудиторська палата України - сприймає свою незалежність в буквальному значенні, і приводом до такого висновку є випадки неправомірного застосування до аудиторів стягнень. Оскільки в порушення визначеного порядку розгляду та з перевищенням наданих повноважень приймаються рішення, які належать до компетенції судових органів. Такі дії наводять на думку «А судді хто? А судять як?».
Показовим прикладом перевищення повноважень та незаконного застосування стягнення є випадки застосування стягнень до аудиторів, які брали участь у з’їзді аудиторів та відкрито, використовуючи своє право громадянина на власну думку та вільне висловлювання, що гарантоване ст. 34 Конституції України, донесли власні погляди та враження щодо порушень, які відбувались на з’їзді.
Однак навіщо враховувати думку учасників з’їзду, щось пояснювати та змінювати, якщо можна застосувати стягнення та показати решті, який вплив має Аудиторська палата України на тих, хто прагне змін та розвитку?
Такі дії викликають подив, адже даний орган повинен сприяти розвитку аудиторської діяльності, діяти відповідно до наданих повноважень та згідно із законом .
Відповідно до п. 1.2 та п. 1.3.7 Порядку, стягнення – захід впливу як міра юридичної відповідальності, що застосовується Аудиторською палатою України до аудитора або аудиторської фірми у разі неналежного виконання останнім професійних обов’язків. Професійні обов’язки здійснюються при аудиторській діяльності, оскільки нерозривно пов’язані з необхідністю проводити аудит та надавати аудиторські послуги.
Так, згідно з п. 3.2 Порядку, за неналежне виконання професійних обов’язків до аудиторів (аудиторських фірм) Аудиторською палатою України можуть застосовуватись стягнення у вигляді попередження, зупинення терміну чинності сертифіката на строк до одного року, анулювання сертифіката або виключення з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про аудиторську діяльність», аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
Короткий аналіз норм свідчить, що застосувати стягнення до аудитора можливо у випадку неналежного виконання професійних обов’язків при здійсненні аудиторської діяльності.
Беручи участь у з’їзді, аудитори не надавали аудиторські послуги та не здійснювали аудит, отже в Аудиторської палати України не було підстав та повноважень застосувати до них стягнення. Якщо дії аудиторів містили ознаки правопорушення, то їх дії повинен кваліфікувати суд та виносити рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки це належить до компетенції саме судових органів.
Відповідно до 2.4 Порядку, не можуть бути предметом дисциплінарного провадження дії або висловлювання суб’єктів аудиту, сутність яких кваліфікується виключно судовими органами за Кримінальним кодексом України або Кодексом про адміністративні правопорушення.
Аудиторська палата в порушення конституційного порядку, а саме ст. 124 Конституції України, привласнила собі функції судових органів, оскільки одноособово і на власний розсуд кваліфікувала дії аудиторів на загальних зборах та застосувала стягнення, які не підлягають застосуванню.
Однак зауваження на відсутність визначених підстав та повноважень для застосування стягнень за дії, які вчинені не при здійсненні аудиторських послуг, Аудиторська палата України розцінила на власний розсуд і пішла далі. Своїми рішеннями від 05.07.2012 р. (в той час як на розгляді перебували матеріали дисциплінарного провадження) внесла зміни до Порядку застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов’язків та виклала в новій редакції Положення про Дисциплінарну комісію Аудиторської палати України. А й справді, навіщо комусь доводити свої повноваження, якщо можна їх змінити?
Цікавим нововведенням до «Порядку застосування до аудиторів (аудиторських фірм) стягнень за неналежне виконання професійних обов’язків» (редакція від 05.07.2012 р.) є друге речення п. 2.4: «У випадку, коли судовим або іншим органом виявлено порушення Кримінальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення, таке виявлення є підставою для відкриття дисциплінарного провадження».
Зазначені зміни не просто не врегульовані з законодавчими нормами, а повністю суперечать їм. Адже, припустімо, було зібрано адміністративний матеріал, в якому вказується на порушення, що підпадають під дію Кодексу про адміністративні правопорушення, однак по даному матеріалу не прийнято остаточне рішення або відмовлено у притягненні до адміністративної відповідальності. Але даний факт є несуттєвим, оскільки для застосування стягнення Аудиторській палаті України достатньо тільки документально зафіксованого факту правопорушення, а те, чи є воно обґрунтованим, доведеним згідно з постановою чи вироком суду чи ні, для АПУ немає значення. Про порушення згідно з Кримінальним кодексом України я взагалі промовчу (як зібраний матеріал може бути підставою для застосування стягнення, якщо, відповідно до кримінального законодавства, особа вважається невинуватою і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду?).
За такими нормами до кожного аудитора, який, наприклад, порушив правила дорожнього руху, Аудиторська палата зможе застосувати стягнення, і байдуже, що це не стосується аудиторської діяльності і що повноваження даної категорії справ віднесено до компетенції судових органів – для АПУ достатньо лише протоколу про адміністративне правопорушення (як доказу фіксації порушень правил дорожнього руху). Отже, шановні аудитори, чекайте на рішення Аудиторської палати України, бо віднедавна вона набула широких повноважень по адміністративних та кримінальних порушеннях.
Після всього зазначеного постає питання: в якій країні ми живемо? У правовій чи САМОВЛАДНІЙ?
